Головна сторінка

Учні нашої гімназії долучилися до акції "Коробка тепла для ЗСУ", завданням якої є приготування коробок з набором необхідних речей для наших захисників та захисниць. Наша мета – допомогти нашим захисникам та захисницям, а саме зігріти їх у таких суворих холодних умовах, в яких вони постійно перебувають. Більшість учасників акції також мають на меті показати військовим, наскільки вони для нас важливі та донести, що все, що вони роблять, не є даремним.
Наближаємо перемогу разом.
Слава Україні!
Героям Слава!

Ми українці, живемо на своїй Богом даній та прекрасній землі. Були в нас часи розквіту, були й часи занепаду, були радісні часи та часи смутку. Але, чого в нас не відібрати - так це звитяги нашої козацької, куди б нас доля не закинула та в якій би ми стороні не проживали. І про цю звитягу потрібно пам'ятати, дізнаватись нове, пишатись тим, що уже знаємо. Для цього й існує наш національно-патріотичний конкурс під назвою "Я - козацького роду!". Учні нашої школи прийняли участь у конкурсі знавців історії нашої держави, а тепер з нетерпінням чекаємо результатів.

Дорогі освітяни Вільнянської громади!

Прийміть найщиріші вітання з професійним святом – Днем працівників освіти!

Доземний уклін, глибока шана та найкращі слова вдячності вам за щире слово і любов святу, за людяність, відданість обраній справі - найвеличнішій професії Вчителя. Зараз, як ніколи, кожній дитині потрібна ваша підтримка та впевненість, ваш приклад непохитної віри в нашу Перемогу! Саме від професійності та майстерності кожного педагога залежить те, яким буде наше суспільство в майбутньому.

Це ви виховали сьогоднішніх бійців, які мужньо боронять нашу рідну землю, та в непростих умовах навчаєте нове покоління українців, яке вивершуватиме майбутнє, відбудовуватиме нову Україну!

Нехай засіяна вашою невтомною працею освітянська нива дає багаті врожаї нових талантів, яскравих особистостей та визначні перемоги й здобутки!

Зі святом! Міцного здоров’я, миру і добробуту в ваших сім’ях, творчої енергії та людської поваги, натхнення та віри у своїх учнів на у світлий день у мирній Україні! У вірі, єдності – разом до Перемоги! Тримаймо міцно освітянський фронт! Зі святом!

З повагою та вдячністю, міський голова

Наталя Мусієнко

Щорічно 4 жовтня відзначають Всесвітній день захисту тварин (англ. World Animal Day). Вперше цей день організував 24 березня 1925 року у Берліні відомий на ті часи письменник та захисник тварин Генріх Ціммерманн та у 1929 р. святкування він переніс на 4 жовтня. Ціммерманн активно просував свою ідею і у 1931 р. на міжнародному конгресі прихильників руху захисту прав тварин, який проходив у Флоренції (Італія), одноголосно ухвалили пропозицію оголосити 4 жовтня всесвітнім днем тварин. Дату обрано на честь Франциска Ассизького – католицького священнослужителя, покровителя тварин, день пам’яті якого припадає на 4 жовтня. Весь світ, з усіма в ньому живими істотами та стихіями, Франциск сприймав як єдину люблячу родину.
Багато людей прагнуть мати домашніх улюбленців і отримують велике задоволення від спілкування з тваринами. Тварини надають емоційну підтримку, зменшують відчуття самотності та можуть допомогти впоратися зі стресом тощо. Домашні улюбленці, часто стають членами сім'ї. Вони пропонують безумовну любов, вірність та компанійство.
Розведення сільськогосподарських тварин відіграє ключову роль у суспільствах по всьому світу. Ця діяльність має численні соціальні, економічні, культурні та екологічні аспекти. Сільськогосподарські тварини є основним джерелом білка для населення. Вони надають м'ясо, молоко, яйця та інші продукти, які є важливими в житті людини. В українських селах традиційно на подвір'ях можна зустріти різноманітних домашніх тварин.
На теперішній час актуальною є проблема впливу війн та конфліктів на тварин. Під час війни та бойових дій тварини також стають жертвами. Вони можуть бути виселені зі своїх природних середовищ, поранені, залишені без доступу до корму та води. Важливою частиною захисту тварин під час війни є співпраця між організаціями гуманітарної допомоги та тими, хто стежить за правами тварин, для забезпечення їхньої безпеки та добробуту в умовах конфлікту. Ветеринарна допомога, їжа, вода та захист від насильства є необхідними для тварин, що опинилися в зоні військових дій.
Всесвітній день захисту тварин також нагадує нам про важливість створення мирного світу, в якому всі живі істоти можуть жити без страху та насильства.
Війна завжди призводить до численних людських трагедій, але вона має наслідки й для тварин, які також потрапляють під її вплив. В Україні, після повномасштабного вторгнення рф у 2022 році, багато сімей, які втікали зі своїх домівок через бойові дії, не мали можливості забрати своїх домашніх улюбленців з собою. Це призвело до того, що тварини залишилися без притулку, їжі та догляду. В районах, де ведуться бойові дії, зруйновано житлові будинки, ферми, зоопарки… Ускладнено доставку корму та води для тварин. Бойові дії змінили природні середовища існування диких тварин, що призвело до їхнього переміщення, стресу та, в деяких випадках, смерті.
Для України важливо не тільки дбати про людей, але й пам'ятати про беззахисних тварин, які також потребують захисту та допомоги. Після завершення бойових дій в Україні потрібна буде велика робота з реабілітації та реінтеграції тварин, які постраждали від війни.
Отже, основна мета Всесвітнього дня захисту тварин - привернути увагу суспільства до допомогти у захисті та збереженні тварин. Це день, коли ми роздумуємо про наші стосунки з тваринами, про їх права та добробут. Давайте будемо свідомими і дбайливими стосовно наших пернатих, хутряних, членистоногих та інших співмешканців Землі. День захисту тварин нагадує нам, що наша відповідальність - це зберігати природу та забезпечувати захист всіх її мешканців.

Шановні батьки!
Україною шириться небезпечне явище: діти за винагороду від росіян спалюють автівки наших військових, або вчиняють інші протиправні дії. Зазвичай це підлітки, які шукають легкі гроші та стають легкою здобиччю російських спецслужб.
У чатах різних месенджерів (наприклад "Telegram") неповнолітнім надходять повідомлення про те, що є нібито високооплачувана робота, даються протиправні завдання, а після їх виконання і фотопідтвердження обіцяється винагорода у 200-2000 доларів.
Такі випадки - не рідкість, і, на жаль, траплялись і у Запоріжжі. Декілька підлітків вже отримали реальне покарання у вигляді позбавлення волі.

Дізнайтеся, як прийняти дитину в родину. В Україні тисячі дітей зростають без сім‘ї та позбавлені батьківської турботи. Але для кожної дитини сім’я – це можливість зростати в любові та безпеці, відчувати турботу, долати разом труднощі.

Вітаємо учасників Всеукраїнського конкурсу "Код Нації" до 33-ї річниці Незалежності України ученицю 9 класу Коваленко Поліну та учня 7 класу Ленко Юрія. Бажаємо нашим учасникам творчої наснаги і нових перемог. Так тримати!

Сьогодні учні, вчителі та педагоги святкують День знань. Для багатьох це важливий день, повний очікувань. Для першокласників 1 вересня є початком навчання та нових відкриттів.

Шановні вчителі! Вітаю вас з Днем знань! Бажаю вам нових досягнень, яскравих моментів та вдячних учнів. Нехай у вас завжди буде енергія, натхнення та терпіння. Нехай ваша праця завжди цінується, а успіхи ваших учнів стануть вашою найкращою нагородою.

Любі діти!
Сьогодні цей святковий день настав, Ви йдете до школи, де знову знову зустрінете своїх друзів, однокласників. Веселий дзвоник пролунав –це час швидше сідати за парту, бо знання – це сила! Відкрийте двері до світу прекрасного й нового. Бажаю вам сили і знань у всіх справах! Нехай цей шлях не буде чудовим та цікавим, Удачі, пристрасті у навчанні і багато однодумців!

Сьогодні, 29 серпня, відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.
Цей день встановлено указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за Батьківщину.

Відзначення Дня пам’яті захисників України саме 29 серпня обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, під час російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових та загинула найбільша кількість українських воїнів.
Учні та працівники нашої гімназії зібралися , щоб вшанувати пам’ять Героїв. Адже серед випускників нашого закладу є учні, які ціною своїх життів, до останнього, стояли на захисті незалежності нашої Держави.

Пам’ятаємо і будемо пам’ятати.

Вітаємо з Днем Незалежності України! Це свято має величезне значення для кожного з нас, адже ми разом будуємо сильну, вільну та незалежну державу. Наша хоробра нація пройшла через тяжкі випробування і проходить їх зараз. Тож нехай цей день завжди буде для всіх нас святом перемоги свободи над поневоленням! Нехай Господь захищає нашу неньку і благословляє кожного з вас. Нехай наша прекрасна країна розвивається та стає кращою з кожним днем, а наші серця будуть сповнені гордістю за рідну землю.
Незалежність – наша сила й віра,
Вона нас веде до майбутнього сміливо.
Нехай Україна буде вільна й щаслива,
Хай кожен день буде сповнений дивом!

Дорогі учні, шановні учителі, батьки, шкільна родино!
Вітаю Вас із Днем Останнього дзвоника!
Ми разом пройшли довгу дорогу знань, яка в цьому році виявилася важкою, бо на нашій землі триває війна, яка порушила багато наших планів.
Але ніякі перешкоди не змусили нас забути про навчання, наша наполегливість, старання, можливість навчатися в дистанційному форматі дали змогу успішно завершити цей, надзвичайно складний для країни, навчальний рік.
Упродовж 2023-2024 навчального року 80 учнів нашої гімназії здобували знання, серед них 10 учнів навчалися очно, перебуваючи за кордоном. Ми з нетерпінням чекаємо на вас у новому навчальному році. Серед 80 учнів – двоє з відзнакою.
Нагородження Похвальними Листами.

Не зважаючи на всі виклики сьогодення, наші учні були активними учасниками багатьох конкурсів, акцій, виставок, фестивалів. Дякуємо вам, наші зірочки. З великим задоволенням вручаю ваші нагороди.
Нагородження учнів.

Сьогодні пролунає Останній дзвінок, який сповістить про закінчення навчального року, про початок літніх канікул. То ж я вам бажаю, дорогі учні, гарного, змістовного, літнього відпочинку. Набратися сил, енергії перед початком нового етапу навчання.
Хвилюються випускники початкової школи, наші четвертокласники. Сьогодні вони прощаються зі своєю класною мамою, яка навчила їх читати, писати, рахувати, малювати. З вересня місяця діточки стануть учнями 5 класу і поведуть їх по країні Знань інші вчителі. Успіхів вам, малята.

Але є серед нас ті, хто в сьогоднішньому дзвінку відчує сумні ноти. Це наші дев'ятикласники. Дорогі випускники, цей останній дзвінок для вас є символом закінчення безтурботного дитинства та початком нового, цікавого, дорослого життя.
Бажаю знайти себе у цьому житті. Пам'ятайте, що подальше майбутнє залежить від вас самих, від ваших мрій, від вашої працездатності.
Дуже хочу побажати, щоб ви були гідними громадянами нашої Держави.

Ми дякуємо Богові, що прожили ще один навчальний рік.
Він був різним, ми сміялися і плакали, навчалися і перемагали, досягали успіху. Ми, вчителі, навчилися долати страх і тривогу, і з посмішкою на обличчі розпочинати урок і спілкуватися дітьми. Наш заклад приймав участь у Всеукраїнському моніторингу з української мови та математики. 6 та 8 класи показували свої знання, набуті на протязі навчального року. Дякую Вам, діти, вашим батькам та вчителям, що були причетні до цього надскладного процесу.
Ми, разом з батьками, стали волонтерами і допомагали як тільки могли та як тільки вміли нашим Захисникам і допомагали так, як можуть допомагати найрідніші люди. Наші гімназисти малювали, творили і саме ваші малюнки зараз зігрівають серця наших хоробрих воїнів, які боряться за Перемогу.

Дорога шкільна родино, ми віримо, що живі та здорові, ми всі разом зустрінемося тут, на шкільному подвір'ї в новому навчальному році.

Хочу згадати слова легендарної української письменниці та поетеси Ліни Костенко:
«І все на світі треба пережити, і кожен фініш — це, по суті, старт».
Живемо не в простий час, тому його потрібно пережити, а останній дзвоник – це фініш, але по суті, старт — початок нового рівня, нового кроку вперед.
І я хочу побажати вам зробити його сміливо, твердо й успішно!
Пам’ятайте завжди: Україна – це не зруйновані будинки та інфраструктура, Україна – це ви!
Саме тому я бажаю вам ніколи не забувати, що ваша боротьба за Україну – це боротьба сьогодні за себе кращого завтра – інтелектуальнішого, освіченішого, рішучішого.
Завжди вимагайте своїх прав та поважайте права інших!
Поважайте своїх вчителів та батьків – вони дають вам найцінніше – знання та досвід.
Поважайте наших Воїнів – вони захищають наші життя, нашу Україну.
Працюйте плідно, живіть яскраво та змістовно!

Ми віримо і довіряємо ЗСУ, які сьогодні мужньо боронять нашу землю від ворога. Ми щиро дякуємо нашим захисникам за можливість зустрітися на шкільному подвір'ї і святкувати День останнього дзвоника.
І ми впевнено можемо сказати:
Все буде добре! Все буде Україна! Бажаю Перемоги! Успіхів та миру! Слава Україні!

До зустрічі у вересні

З метою охоплення якомога бiльшої кiлькостi населення для підвищення обiзнаностi з питань мiнної безпеки, пропонуємо подивитись ролик за посиланням

«Міжнародний де́нь за́хисту діте́й» святкується щорічно 1 червня. Був заснований в листопаді 1949 у Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Вперше «Міжнародний день захисту дітей» відзначався в 1950-му році в 51 країні світу. ООН підтримала цю ініціативу й оголосила захист прав, життя і здоров'я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності.

Відповідно до Женевської декларації про права дітей, ухваленої 1924-го року, була проголошена необхідність соціального захисту прав дитини. Декларація прав дитини була ухвалена 20 листопада 1959 і проголошувала рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану та іншого. Декларація закликає батьків, громадські організації, уряди визнати права дітей і сприяти їх здійсненню.

У цей день влаштовуються різні розважальні заходи для дітей. Серед їхнього числа: конкурси з подарунками, концерти, всілякі виставкові та пізнавальні заходи.

23 травня відзначається День Героїв – щорічне свято, запроваджене на честь усіх захисників та захисниць нашої країни, які боролися за рідну землю протягом століть та продовжують боротьбу і нині. День Героїв — це день пам'яті всіх українців та українок, які присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України, це свято величі духу українського народу за волю України .

Від козаків, повстанців, січових стрільців і до наших військових, які нині залізним щитом стоять перед ворогом – українська воєнна традиція єднає покоління борців, подвиги яких надихають нас до боротьби.

Цей день – ще одна нагода вшанувати найсміливіших, найдостойніших та найвірніших синів України, всіх тих, хто віддав за неї найцінніше – власне життя.

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА! Перемоги, миру і процвітання нашій українській державі.

День пам’яті жертв політичних репресій відзначається в третю неділю травня згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року на знак вшанування десятків тисяч людей, розстріляних комуністичним режимом, сотень тисяч кинутих у в’язниці й табори, на заслання чи примусове психіатричне лікування.

Донині неможливо остаточно підрахувати кількість жертв політичних репресій в Україні часів сталінізму. Відомо лише, що десятки тисяч людей було розстріляно, а сотні тисяч пройшли через в'язниці, заслання, табори та приховані психіатричні репресії. Від тотального терору постраждали всі верстви українського населення - від інтелігенції до селянства.

Більшовики одразу після Жовтневого перевороту 1917 року взяли курс на політичний терор. З осені 1918 року він набув статусу офіційної політики радянської влади. В Україні «червоний терор» було розпочато з перших днів вторгнення більшовицьких загонів на початку 1918 року.

Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація. Через терор і репресії пройшли усі верстви українського суспільства: від науковців і митців до робітників і селян.

Катування, розстріли невинних без суду і слідства, депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилося в історії. Однак, після вторгнення Росії в Україну ідеологічні спадкоємці тоталітарних режимів у Росії знову принесли ці жахіття на українську землю.

Але, попри величезні втрати, наш народ вистоїть, як вистояв у роки найжорстокіших випробувань і вчергове доведе, що нікому не під силу зламати вільний дух українців. Україна зробила свій вибір, обравши долю незалежної демократичної держави. І сьогодні українці стоять на захисті свого вибору, своєї честі, своєї свободи заради майбутнього, заради минулого.

Ми маємо пам'ятати трагічні сторінки історії. Вічна пам'ять усім жертвам злочинних режимів.

Вічна пам’ять загиблим, честь і слава живим героям!

У 2024 році — 80-ті роковини депортації кримськотатарського народу з території Кримського півострова радянським тоталітарним режимом у 1944 році. Україна визнала злочин примусової депортації актом геноциду кримськотатарського народу, керуючись положеннями Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, засуджуючи політику тоталітарного режиму щодо утисків корінного народу України. Латвія , Литва у 2019 році та Канада у 2022 році визнали депортацію кримських татар, корінного народу України, геноцидом. Триває робота із визнання депортації геноцидом в інших країнах.

Як здійснювався злочин геноциду кримськотатарського народу
18 травня 1944 року радянським тоталітарним режимом:
Депортація кримськотатарського народу — переважно дітей, жінок, літніх людей — радянським тоталітарним режимом була кульмінацією російської колоніальної політики, направленої на детатаризацію Криму. Під час бойових дій, поки чоловіки були на фронті, радянська влада підступно вигнала дітей, жінок та літніх людей з власних домівок та відправила їх у вигнання — шлях, який для багатьох став останнім.
Постанова Державного Комітету Оборони від 11 травня 1944 року, підписана особисто Сталіним, завершила процес примусового витіснення корінного народу з власної землі, який розпочався одразу після анексії Криму Російською імперією у 1783 році. На світанку 18 травня, а в деяких населених пунктах напередодні, 17 травня, було розпочато депортацію кримських татар.
Залучений особовий склад відзначився жорстокістю: операція відбувалася із застосуванням насильства. У більшості випадків кримським татарам не пояснювали, що відбувається, куди саме їх везуть, а на збори давали не більше 15 хвилин. Таким чином, кримські татари покинули власні домівки не готовими до довгої та виснажливої дороги, не кажучи вже про облаштування на чужині.
Згідно з Постановою, депортація мала бути завершена до 1 червня 1944 року, проте радянський репресивний апарат було вкотре використано для "перевиконання плану”. Радянський режим здійснював депортацію, використовуючи значну кількість репресивних органів — із залученням 23 тисяч солдатів та офіцерів НКВС, 9 тисяч оперативників НКВС і Народного комісаріату державної безпеки, 100 легкових, 250 вантажних автомобілів, 67 ешелонів. Вже о 8 годині ранку 18 травня 90 тисяч кримських татар було завантажено у 25 ешелонів, які складались з товарних вагонів. 48 400 кримських татар у 17 ешелонах вже були депортовані до Узбекистану. 19 травня було депортовано в товарних вагонах ще 165 515 кримських татар. Зрештою, такі темпи дозволили катам вже 20 травня відзвітуватися у Москву про “очищення” Криму від кримських татар.Тривалість вбивчого шляху депортованих до місць спецпоселень в товарних вагонах тривала в середньому 2-3 тижні. Дорогою, у тісних вагонах, без їжі, води та медичної допомоги, від голоду та хвороб загинуло 7000-7900 кримських татар.
Кримських татар, солдатів та офіцерів радянської армії після закінчення Другої світової війни відправляли у місця депортації або трудові табори, у цілому — це майже 9 тис. кримськотатарських солдатів та офіцерів. Варто згадати, що під час Другої світової війни 21 кримський татарин був представлений до нагороди “Герой Радянського Союзу”, деякі — неодноразово. Так, наприклад, звання “Двічі Герой Радянського Союзу” вшанувався кримський татарин, видатний пілот Амет-Хан Султан (серпень 1943 р., червень 1945 р.). 5 кримських татар одержали звання “Герой Радянського Союзу”.

За даними відділу спецпоселень НКВС СРСР, у листопаді 1944 року у вигнанні опинилися 193 865 кримських татар: з них в Узбекистані —151 136, у Марійській АРСР — 8 597, у Казахської РСР — 4 286 осіб. Решта були розподілені “для використання на роботах” до Молотовської, нині Пермської (10 555), Кемеровської (6 743), Горьківської (5 095), Свердловської (3 594), Іванівської (2 800) та Ярославської (1 059) областей РРФСР.
До цього числа не увійшли майже 6 тис. ув’язнених кримських татар до ГУЛАГу безпосередньо під час депортації. Депортованих представників корінного народу наділили статусом “спецпереселенців”. Це передбачало постійний нагляд репресивних радянських структур, реєстрацію в комендатурах, примусову фізичну працю на виснажливій роботі. За даними НКВС Узбецької РСР, упродовж першого півріччя депортації від хвороб та нелюдських умов перебування померло 16 052 кримських татар (10,6%), у 1945 році — 13 183 (9,8%). Тільки в Узбекистані померло майже 30 000 кримських татар за перші півтора року депортації.

У 1948 році режим проживання у спецпоселеннях став ще більше репресивним. Зокрема, арештом на 5 діб карався виїзд зі спецпоселень, а повторне порушення “режиму перебування” вважалося “втечею з місця заслання”, що призводило до позбавлення волі терміном на 20 років.

Геноцид також унаочнювався діями радянського режиму зі стирання памʼяті щодо кримських татар з історії Кримського півострова: переглядалася кримська історія, впроваджувалися російські імперські наративи про “одвічно російський” Крим, цілеспрямовано та масово поширювалися міфи про “народ-зрадник”. До Криму завозили переселенців з РРФСР, Української РСР, яких цілеспрямовано заселяли в будинки кримських татар. Репресивний радянський режим повністю змінив та спотворив кримську топоніміку, зокрема було замінено на російські назви населених пунктів, вулиць, що мали кримськотатарське походження.

Політика радянського тоталітарного режиму проти кримських татар стала фактичним продовженням традицій Російської імперії з колонізації території Кримського півострова, яка після анексії Криму в XVIII ст. здійснювала виселення кримських татар, обмежувала їхні права та свободи.

Так, до анексії Росією (1783 р.) на території Кримського ханства, кримські татари становили понад 92% населення. Згідно

з матеріалами пʼятої ревізії 1795 р. у Криму проживало 157 319 осіб, з них — 126 000 кримських татар. Протягом XVIII-XIX сторіч

Російська імперія проводила політику постійного тиску на кримських татар, обмежуючи їхні права та релігійні свободи, спалюючи духовні книги, відбираючи землю, ресурси. Значна частина корінного народу була вимушена виїхати за межі Криму. Відбувалося заміщення корінного населення Криму колоністами. Насамкінець, 25 червня 1946 р. Верховний Совєт РСФСР прийняв

Закон, яким затвердив перетворення Кримської АРСР на Кримську область.

Трагічна історія депортації кримськотатарського народу замовчувалася в СРСР протягом десятиріч. Заборонялася мова, культура корінного народу України. Кримські татари були не просто позбавлені батьківщини, але й власного імені, мови, історії, ідентичності.

Після смерті Сталіна кримським татарам так і не повернули

їхні права та не дозволили повернутися на батьківщину. Фактично, заслання тривало. Попри заборону, починаючи з 1967 року, кримські татари робили чисельні спроби оселитися на власній землі, в Криму. Кримськотатарський національний рух за повернення був одним з найефективніших та найяскравіших протестних рухів в СРСР. Але справді, масове повернення, репатріація, розпочалися після 1987 року. Тільки після розпаду СРСР, у незалежній Україні, ми можемо вшанувати пам`ять жертв геноциду та говорити правду про злочини проти людяності.

Сьогодні в Україні відзначають День вишиванки. Це свято сприяє єднанню та культурному відродженню всього багатонаціонального українського народу.
2006 року в Україні було запроваджено особливе свято — День вишиванки. Ініціатором створення виступила Леся Воронюк, яка на той час була студенткою історичного факультету Чернівецького національного університету. Дівчина запропонувала своїм одногрупникам обрати день та прийти на лекції в національному вбранні. Цю ідею підтримали не лише студенти, але й викладачі. З роками традиція стала популярною по всій території України. Дата завжди припадає на третій четвер травня. 2024 року це буде 16 травня. Подія швидше носить символічний характер, тому що не прив'язана до державного або церковного свята.

Особливе значення День вишиванки має саме 2023 року - тоді, коли Росія продовжує повномасштабну війну проти України. Одягнена вишиванка 16 травня стане символом незламності українського духу, заявою на весь світ про те, що українці - вільний народ.

День вишиванки — подія, яка покликана зберегти українські традиції, передати їх наступному поколінню.
Тож нехай День вишиванки об'єднає українців по всьому світу, а мудрість і сила тисячолітньої традиції дає нам натхнення та сили здобути перемогу.

Нехай День вишиванки принесе вам багато радості, посмішок та відчуття єдності з усіма українцями. Вшануймо наші національні традиції та культуру, проявляючи свою любов до вишиванки. У День вишиванки хочу побажати миру і злагоди в ваших будинках і серцях. Нехай ваш патріотизм допомагає захищати Україну та робити її цілісної, успішною. Пам'ятайте, що ми – Українці й зможемо все!

Вишиваємо Перемогу.

Кожен на своєму місці. Щодня.

Велики та малими кроками.

З вірою, надією та любов’ю.

З Днем вишиванки, українці!

Для кожного з нас щаслива, міцна і дружня родина – це найбільша цінність, адже саме вона є надійною фортецею, де ми відчуваємо захист і душевний спокій. І зараз ми особливо розуміємо, що немає у світі більшого щастя, як бути поруч з нашими рідними.
Українська Родина – це не тільки рідні та родичі. Це і наша громада, держава, вся українська нація.
Війна розділила мільйони українських родин та розкидала найдорожчих людей по всіх куточках світу!
Незважаючи на це, всі українці, де б вони не були, вірять в нашу Незламність й в те, що найближчим часом всі ми зберемося в родинному колі святкувати Перемогу!
Хай, як найскоріше настане жадана Перемога України та над нашими головами засяє ясне сонечко на мирному небі! Хай кожна родина буде в безпеці! Перемоги - нашій великій родині-Україні!

Цього року Україна вперше відзначає 8 травня як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. Таким чином ми приєднуємося до європейської традиції розуміння цієї дати. Для Європи 8 травня – точка відліку закінчення війни, перемога над злом нацизму, нагадування про світову катастрофу, а не про тріумф одних народів над іншими, переможців над переможеними.

У той час, коли російська пропаганда активно культивує міфи про Другу світову війну й використовує свою нібито «виключну роль» у ній як індульгенцію на вчинення масових злочинів в Україні, ми згадуємо, якою дорогою ціною далась перемога в 1945 році. Ми вшановуємо кожного, хто боровся з нацизмом, а також мирних людей, які загинули або постраждали від бойових дій та окупації, дітей війни, примусових робітників.

Друга світова війна – найкривавіший глобальний конфлікт, який охопив значну частину планети і тривав шість років. Перемога над нацизмом була здобута завдяки неймовірній концентрації всіх сил, взаємодопомозі, консолідації та мобілізації суспільства, солідарності народів і повного перелаштування економічного, політичного й соціального життя в інтересах боротьби зі злом. Ця історія добре ілюструє, в який спосіб спільноти досягають важливих перемог.

Сьогодні українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на побудову більш тривкого миру і створення нової, справедливішої, світової системи безпеки. Умовою для цього є перемога над росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на планеті. Нині в умовах агресії єдиний шлях відновлення – перемогти загарбника.

Великдень - це найрадісніше та найщасливіше свято для всіх християн. Дата свята щороку змінюється, але воно завжди випадає на неділю та відзначається навесні. Присвячено торжество чудовому воскресінню Ісуса через три дні після мученицької смерті. Великдень однаково люблять дорослі та діти, а в українців до нього приурочено багато давніх народних традицій.
Великдень вважається одним із найдавніших християнських свят. Цього дня віруючі згадують про чудове воскресіння Ісуса Христа. Згідно з Біблією, Ісус прийняв мученицьку смерть на хресті, спокутувавши гріхи всього людства. Після смерті він зійшов у пекло і звільнив старозаповітних мучеників, а потім воскрес.

Воскресіння Ісуса вважається найрадіснішою подією в історії і відзначається не тільки на Великдень, а й в кожну неділю. Свято символізує перемогу життя над смертю, святості – над гріхом.

Традиції та заборони на Великдень
Українці дуже люблять Воскресіння Христове та відзначають його з великим розмахом, а українські великодні традиції існують багато століть.

Підготовка до Великодня починається заздалегідь, ще під час посту. До великого свята господарі прибирають у будинку, миють вікна, перуть постільну білизну. Власники худоби та птиці заздалегідь заготовляють м'ясо. До Воскресіння намагаються закінчити всю роботу, оскільки у свято працювати забороняється.

Традиційне меню на Великдень включає м'ясні страви (ковбаса, голубці, холодець), рибу, варені варені яйця. На десерт випікають паски двох видів - здобні та сирні. Усі страви готують заздалегідь, але їдять лише у свято.
У ранок Великодня українці відвідують богослужіння. До храму приносять кошики з продуктами, крашанками та пасками. Освячену їжу ставлять на стіл та запрошують усю родину.

Заборони на Великдень такі ж, як і на будь-яке інше велике церковне свято. У Воскресіння Христове не можна:

займатися важкою фізичною працею;
лаятися, ображати інших людей, заздрити і бажати зла;
засуджувати людей за спиною і розкривати їхні таємниці;
займатися ворожінням, ритуалами і обрядами;
викидати освячені продукти у відро для сміття;
відмовляти в допомозі.
Також в перший тиждень після Великодня священнослужителі не рекомендують одружуватися і вінчатися.